tulpan 27.02.2017 в 13:18


Морок


Що ми шукаємо, коли вночі думаємо над своїми вчинками? Ми прагнемо віднайти якусь логіку про хід подій, що нас оточує...- та ми не можемо взяти себе в руки та почати нове життя: все закручується у стару систему вибору між добром і злом і ми не здатні вийти за рамки придуманого світу дияволом, що керує світом.

Ми хочемо віднайти свій ритм биття серця - нехай воно ніколи не зупиниться, нехай це все загине навколонас...

Ми живемо у тьмі, що не дає шансу вирватися із кігтів орлів, що літають над нами та правлять світом: цими людьми нічого не керує, вони лишень підбирають собі одяг на сьогодні та забувають про старі істини.

Насправді лишень колодязь наших сліз може зупинити цюю війну. Тільки смерть може дати нам спокій.

Політики говорять про стабільність та гроші, - але ми цього так і не побачили, бо із заходу йде темнота, яка закриває нам доступ до самих себе...

Тільки якщо ти знайшов своє "я" у цих сумерках життя ти можеш бути певен у тому що ти виживеш та ми не живемо - ми існуємо як біо-роботи, що шукають поживи, відкусуючи один від одного куски м"яса.

Цей світ не може стати іншим - лишень ми можемо змінитися для того щоб відкрити в собі щастя та спокій.

Та немає більше сил - все падає і ми падаємо разом із Вавилоном, що блукає у пітьмі у пошуках душ, що розчарувалися в усьому та хочуть віідйти у небуття.

Стало сумно - ми не ті, що прийшли дати спокій: ми шукаємо душі, які можуть стати сильними аби перемогти бісів та демонів, що шукають нашої загибелі. 

Саме тому перший крок до життя - це вибір на користь темноти, що може увійти до наших сердець, щоб дати нам відчуття блаженства, яке відкриває двері раю.

Лишень той хто пізнав смерть може оцінити життя, -а той хто шукає свій світ у цьому пеклі може лишень розраховувати на чудо адже ми всі тільки павуки у банці, що не може ніяк тріснути аби вирвати нас із лап наших душ, що горять немовби ліхтарі у світі мороку....



Рекомендовать запись
Оцените пост: